Залишаєш на шибках вікон
Відбитки рук.
Крижинами змальовуєш життя
Зими.
І долею своєю граєш із заметами;
Курявою підносиш ввись думок
Безкрайність…
Скроні оголюєш морозу!
Пильно слідкуєш життя міста.
Шукаєш шалене щось в спокої…
А в блакитному засніженому небі
Не вистачає тобі простору власного…
Канеш під лід – до холоднокровних риб;
Шукаєш там тепла думкам замерзлим
Своїм…
Знайти хочеш літо?
Даремно все це!!
Ромашки на льодяному підвіконні
Вже звикли до іржі на зап’ясті…
Звикнеш і ти!!
Прочинені навстіж зблідлі долоні
Мовчки обіймуть цей вечір –
Такий же блідий і холодний…
Зимовий!!
А в блакитних очах… чужих
Заховані далеко від усіх
Чорні, чорні оксамити.
Зеніти??
Без протиріч, вагань і недомовок
Слідуєш лелечому шляху!
Небосхилом мрій живеш в імлі;
Серед пустелі айсбергів й крижинок!
***
© Copyright: Алёна Автономова, 2011
Свидетельство о публикации №111010404961
Свидетельство о публикации №111010404961
Рецензии