20:00
***
Я собі не належу, я вічно повинна,
Я не можу забути, що я просто рапсод,
Я не хочу писать, але зігнута спина,
Бо тримаю свій хрест, що із слів та із нот.
Я змирилася з цим, бо інакше не можна,
А в буденне життя світ приносить чудес,
Дуже ясно стає: я багато спроможна,
Збудувати місток від землі до небес.
***
Відчуття солодке, як посвята,
Світ пливе десь вдаль, весь всесвіт – я.
Мить – і мука, і прекрасне свято,
І слова, слова в мені, як сонце я.
Предназначение распятого рапсода. укр
© Copyright: Валюша Александрова, 2011
Свидетельство о публикации №111010401690
Свидетельство о публикации №111010401690
Рецензии