Таке життя. Сумне i поетичне

Це просто сніг. Нікому і нічого.
Розтане, зникне і стече водою.
Це просто тінь... життя і відчаю сирого.
Не вір. Всі посмішки є тільки грою.
Кричи. Нехай ненавидять і просто зляться.
Кричи і плач! Роби все досі звичне!
Встроми комусь у серце свої жальця.
Таке життя. Сумне і поетичне.
Бреши собі. "Колись все буде добре."
Бреши... Бреши! Бреши! Бреши!!!
Цей світ глухий, сліпий і дуже гордий.
А ти... Хоч справжнє щось у серці залишив...
А толку?! Лиш відчай... Опустились руки.
Візьми. Цигарку... Пляшку. Шприц!!
І заглуши свої душевні муки.
А потім мчися стрімголов! І упади навіки долілиць...

Усі. Усі! Ви всі цього хотіли!
Гниєш... Вони лиш скажуть: "Ти зломався..."
А ці слова... Немов свинцем по тілу...
"Де ж ви були, коли мій світ весь руйнувався?!"

А ти кричи... Нехай ненавидять і просто зляться.
Кричи і плач! Роби все досі звичне!
Встроми комусь у серце свої жальця.
Таке життя! Сумне. І поетичне.