Думку скорботну гоню за околицю Граду старого. Тінню хай ходить всю ніч упродовж щоб на ранок вільжистий, туманний сісти в трамвай, що прямує на Ринкову Площу.
Втілиться Брат Мій в химерного хлопця. Буде він схожий на принца обличчям. Але ніхто в нім не визна особу блакитної крові. В лахи юнак загорнеться та сяде як старець на храмовій призьбі...
Буде дивитися дивна дитина не світу оцього як на поталу юрбі наше Місто здається. Буде дивитися та дивуватись. Світ не спасатиме, не даруватиме світло любові. Просто сидітиме, в час коли правиться меса у храмі пустому, де лише падре та служка з глухим органістом. Більше нікого...
Мудрий Господар подивиться з Неба на Нього. Тихо всміхнеться. Подумає мабуть: "учні ж бо мають хоч іноді право урок прогуляти..."
©2004 - 2011 Ingvar Olaffson
Втiлення
© Copyright: Ингвар Олафсон, 2011
Свидетельство о публикации №111010308515
Свидетельство о публикации №111010308515
Рецензии