Так розтиснути кулачок: лети.
І літо, журавлі, за ними – ти
Розтанете у небі, і світи
Їм ясен місяць золоту дорогу.
Так легко відпускати – не щемить,
Дрібненькі цятки меншають щомить,
А потім - кру – це довгий клин летить,
А потім дощ, і змило, і нікого.
Де кола по воді пливуть, і де
У сні лице з’являється бліде,
Де я молюся: “Хай не упаде!”
І ще тривають – сон, любов, політ –
Там біла хустка падає до ніг,
Не піднімай. То випав перший сніг,
І добрий Бог, що любить нас усіх –
Щоб не боліло – натиска “Delete”.
22.07/2008
Delete
© Copyright: Ганна Осадко, 2011
Свидетельство о публикации №111010200416
Свидетельство о публикации №111010200416
Рецензии
Здорово, пани Анна! Если продолжить метафору с холодным оружием, то Ваш стиль мне напоминает фехтовальщика, который кружит и поражает со всех сторон (в Вашем случае тему).
Я в восхищении!
С уважением, Р.В.В.
Винарчук Роман 07.03.2011 09:56 • Заявить о нарушении
Я в восхищении!
С уважением, Р.В.В.
Винарчук Роман 07.03.2011 09:56 • Заявить о нарушении
Овва!!! Пане Руслане, сердечно дякую за такі порівняння!
Мені лестить Ваша увага.
Гарного дня і теплої весни!
Ганна Осадко 07.03.2011 10:10 Заявить о нарушении
Мені лестить Ваша увага.
Гарного дня і теплої весни!
Ганна Осадко 07.03.2011 10:10 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.