19.07.09
07:30
«А»:
Тату мій! Прийшла до тебе.
На землі я, ти – на небі.
Ти на доню подивися,
І мені скоріш всміхнися.
Мій священний Миколаю,
Тебе люди пам’ятають,
Ти мені сьогодні тоже
Неодмінно допоможеш…
«А»:
На могилі в батька плакав дощ,
Разом з ним й душа моя страждала.
Дощ сказав: дитино моя, змож
Ти дійти до гідного фіналу.
Ти зумій пройти нелегкий путь,
Як відомо, що життя – не нива,
І людиною на світі цьому буть,
Будеш ти розумна і щаслива.
Вірить треба людям і в людей,
І в добро, і в благочинність, в Бога,
І тоді мільйон прийде ідей,
Відійде від серденька тривога.
Із-за хмари вийде Сонце –Ра,
Висушить і сльози і росинки,
І сміятись буде дітвора,
З-під пера появляться перлинки.
Заспівають у садку пташки,
І земля цвістиме, наче райдуга,
І любов в дарунок ромашки
Роздадуть усім і буде злагода.
Над отцовской могилой лил слёзы рассвет. укр
© Copyright: Валюша Александрова, 2011
Свидетельство о публикации №111010201360
Свидетельство о публикации №111010201360
Рецензии