Журавлиною весною
Похилились її віти.
Журавлиною весною
Полюбились тії діти.
Оксамитові гаї знову зацвіли
На руці лежала хустка
Згадка про дитя,
Те що милая матуся зранку купати несла.
Та тепер одні лиш хустки залишились на вікні
І немає більше милі, посмішки в очах
Руки зовсім почорніли,
І тепер лиш одна залишилася вона,
І вогонь її серце томив,
Їй не жаль,
Що розбита та чаша випита до дна
Тільки шкода,що знову одна залишалась вона.
Журавлиною весною
© Copyright: Вика Максименко, 2011
Свидетельство о публикации №111010102963
Свидетельство о публикации №111010102963
Рецензии