На рунь роняє рань росу.
А рінь
Ковтає лінькувато хвилю сонну.
У час оцей серед лісного сонсу
Пробуджуються тисячі створінь.
Легеньким гамом повниться окіл,
Торкається пастель рожева сходу.
Закину вудку в ще стемнілу воду:
Линами славен лагідний Оскіл.
Пахне татарським зіллям вітерець,
Промінчиком грайливо бризне в очі.
І тільки непорушний поплавець
Рибальське серце втішити не хоче...
Рибалкам
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2010
Свидетельство о публикации №110123105005
Свидетельство о публикации №110123105005
Рецензии