Завiхола завiяла, накрила...

Завіхола завіяла, накрила,
Заплутала спокушені узбіччя,
Сліпого сонця тіні мозаїчні
Смерканням каламутним захопила.

Склепінь кошлатих захолола брила,
І вершників зринаючих величчя –
Руно коштовне піднімають звично
З пухкого долу на невтримні крила.

Застиглий порух, упокірна втома,
Шорсткого скрипу нестійка луна.
Біль полохливий, пристрасть несвідома,
Бруньок смолистих вічна таїна.

Сонат могутніх не заграти вітру –
Сліди самотні, складені пюпітри....

2001


Рецензии
Вишукана поетичність, Надю! Фантастично чудові образи! Щиро радію твоєму умінню без пензля змалювати і “руно коштовне”, і все інше (не повторювати ж всенький вірш!). Наснаги, Тобі, рідненька!
З любов’ю, Твоя

Валентина Чайковская   17.02.2012 08:06     Заявить о нарушении
Дякую, Валюшо,
завжди радію, коли зустрічаю!
Усього-усього найкращого!

Надя Чорноморець   19.02.2012 23:04   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.