Примари cнiжноji весни
січуть провислими дощами
мою навік сутулу спину…
Я думав,
ось,
тебе покину,
і…
Проскочивши між вітрами,
розвіюсь в знов і заживу…
Та!
Знову, знову поміж нами…
втручанням спогадів, вогонь…
Вогонь зневіри палить серце,
і йдуть неясні, ніжні сни,
з тремтінням в шкірі – сніжні най.
…Ревниві, аж до оніміння…
...Аж, до згорілих в серці зграй,
шмагають вхльост,
у в щент,
в раздрай.
Свидетельство о публикации №110122804015
Бесы счастья бал весенний правят.
Тщетно тень исчерпанной любви
Просит подаянья. Скряжна память.
Льга Юо 28.03.2016 11:30 Заявить о нарушении
Мои Вам, благодарности.
Ицхак Скородинский 30.03.2016 19:41 Заявить о нарушении