Анатолію Тарану
На збірку "На рівні серця"
Можливо це він-і не він,
Загубленець?
Може початок?
Та,кинувши все-навздогін
І я босоногим хлопчатком.
Зануритись до забуття,
І пити його до нестями...
А в серці одне відчуття-
Він поруч із нами.
Пильную і кроки і рух,
І вади його і надбання.
Із хрусту
натруженних рук
Відсутність,виношу,вагання.
Неправда!
Не тлінь ти
не тінь.
і простір у тобі безмежний...
Ти неба-судді
голубінь,
І слова мінер обережний.
***
© Copyright: Николай Супличенко, 2010
Свидетельство о публикации №110122802160
Свидетельство о публикации №110122802160
Рецензии