08.04.09
09:47
«А»:
Шумить і піниться гірський потік,
Він як скажений, навіжений камінь б’є.
Тече він довго, не один вже вік,
І воду свіжу спраглим всим дає.
Несамовито рветься течія
З тісних скелястих гір, з самих вершин.
І усміхається її моя земля,
І зелень, і дерева із низин.
Про що шепочуть хвилі ці шумні?
Які секрети у мелодій вод?
Про що заграли струни чарівні,
У арфи що відкрила дивний грот.
У пісні де початок, де кінець?
Хіба що серцем можна її взнать.
Печаль її, а чи її вінець,
Чи мир людський, а чи військову рать?
Не можна зовсім зупинить її,
Бунтарський дух у ній давно живе.
В одвічну пісню я вложу слова свої,
Життя у цій воді, як час пливе.
Шумит и пенится густой поток. укр
© Copyright: Валюша Александрова, 2010
Свидетельство о публикации №110122301856
Свидетельство о публикации №110122301856
Рецензии