Полная луна. Зима спит во дворе. укр

10.01.09
01:10
«А»:
Місяць уповні. Зима спить надворі.
Може замерзла, а може й не спить.
Сніг лежить всюди, його ціле море.
Сніг від морозу потрошку рипить.

Знову не спиться, спати не можу.
Просто сиджу і дивлюсь у вікно.
Думаю думу, власну чи Божу.
Я живу в казці, чи бачу в кіно.

Розумом знаю: так не буває,
Це є фантастика, міф чи міраж,
Коли людина багато так має,
Знань і чуттів, що всім страшно є аж.

Мене боятися стали всі люди.
Переборщила трохи: не всі.
Знаю ж бо я невідомо відкуди,
Все, що захочу, як шофер у таксі.

Тільки той може спокійно зі мною
Перебувати деякий час,
Хто чистий серцем, думками, душою,
Як першачків незіпсований клас.

Чим старші люди, тим більшає бруду,
Серед дорослих справжніх, на жаль,
Є небагато, шукаю їх всюди,
Мало їх дуже. Від цього печаль.

В серці моєму немає спокою:
Стукаю в душу, а там – черствота.
Серце відкриє лиш той перед мною,
Де є любов і добро, простота.

Де слово родить гарне і чисте,
Де пісня красна взимку цвіте,
Де мене слухають, щоб розповісти
Якусь пораду, є друзі на те.

В мене багато чого є сказати,
Розумом вродженим Бог наділив.
Знаю я навіть таке, що і знати
Жоден мужчина чомусь не схотів.

Знов дежавю є: місяць і нічка.
Небо і сніг, а на небі – зірки.
Навіть на небі зоряна річка
Несе свої води через віки.