Не приховуй сліз, нехай течуть,
Може стане серцю трохи легше,
Почуття розбурхані поснуть
Й потече життя твоє, як перше
Тільки деколи згадаєш ти той час,
Коли зорі сипались під ноги,
Було світло так, що навіть місяць гас
І ви йшли не розбираючи дороги
Будь куди, лише, що би у двох…
Ваші руки посплітались тісно
І серця так стукали в обох,
Ніби в грудях їм було затісно
Ну а далі… залишилась ти сама,
Він поїхав гроші заробляти
Іншу там знайшов, і вже зима,
І стомилась ти його чекати…
Не приховуй сліз, нехай течуть…
Може стане серцю трохи легше
Спогади сховай куди-небудь
Бо ніколи не буде, як перше
Не приховуй слiз
© Copyright: Богдана Синюк, 2010
Свидетельство о публикации №110121303702
Свидетельство о публикации №110121303702
Рецензии
какое трогательное стиотворение
и Божественно красивое
очень понравилось
восхищён
очарован
Владимир Гельм 09.09.2011 00:48 • Заявить о нарушении
и Божественно красивое
очень понравилось
восхищён
очарован
Владимир Гельм 09.09.2011 00:48 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.