My Little Demon

"Люцифер"

Я не прошу і я не каюсь,-
Молитва це спасіння мертвим,
Своїх очей я не лякаюсь-
Там тільки ніч.Я люцифер твій.

Секретів мало,тут,у мене,
Мене не купиш сповіданням.
У мене лиш душа не мертва,
А про зіниці я не знаю.

Можливо янгол,може кішка,
А може тінь брехлива вітру.-
Ти вибрав,але люди різні,-
Таких,як я нема на світі.

Я тихий спогад,мокрий й сірий.
Я Сонця твого перший схід.
Ти скажеш:"-Я не хочу жити!"-
Можливо й так,але неслід.

Неслід з примарами тікати,
Шукати вихід у ніде,-
Там в тебе небо,в мене-грати
Для двох вже втрачених сердець.

Гаразд,що ти не віриш в Бога,
Гаразд,що я це твій нечистий,-
Але життя-це надто просто:
Живим-святе,а мертвим-грішне.

Невже ти думав,що ми-люди?
Що в нас все буде як в людей?-
Ти тільки в пеклі святим будеш,
Зі мною,грішник-Іудей.

Що нам давно уже не дивне,-
Для них це загадка,абсурд.-
Мені ти тільки будеш вірний,
А людям-зраджувати будеш.

Цей світ вмирає в таємницях
Для двох загублених сердець,
Але ми двоє будем битись,
Й за грішне місце разом вмремо.

*****************************************

"Нескорене бажання"

Мерехтять силуети,
Втрачається сила,
Заплутані мрії,
І днів павутиння.
У фарбах втопилось
Останнє гарчання:-
Я Сонце розбила,
Я небо украла.
На дереві тіні
Бездушно шепочуть,
І так кожен день,-
Спокуса щоночі:
Відкрити вікно
І у небо злетіти.
Можливо.востаннє,
Можливо,любити
Цю хижу планету,
Що ніч розкриває,
Раз,але точно
Зірки розриває.
Їх змушує сяяти,
Й дико волати,-
Ніколи не каявся,
Не вірив у праведне.
На небі єдиний
Захоплює погляд,-
Біло-прозорий він,
Бачиити поряд
Його не можливо-
Занадто далеко,-
Ти просто повір,
Що він впаде на землю.
Розріжеш орбіти
І собі присвоїш
Жорстоку планету:
Останню і Твою.
Він гасне повільно
У денних оковах,-
Мисливцю,не мрій,
Що ти небо підкориш.
Де день,там і ніч-
Інакше не буде,-
Душу украсти-
Це,сонце,не чудо.
Світ,він-єдиний,
І хоче балансу:-
Не можна скорити
Того,хто не каявся.
Він ночі буде вірний,
І буде керувати
Тінями,що не хочуть
Лиш Сонцю приклонятись.

**************************************

"Домовленність"

У обіймах Місяць ллється
Крізь розхристане бажання.
Він не плаче й не сміеться,
І,нажаль,це не востаннє.

Що на березі писалось,
На піску промокло й змилось.
Все,в що вірилось й кохалось,-
Раз й назавжди все змінилось.

Цього дня,у синій ночі,
Щось покликало ласкаво,
Чиїсь хижі жовті очі
Його душу розгадали.

"-Ти іди сюди поближче,
Я тебе позбавлю болю.
Може ти мені й не віриш,
Але я завжди з тобою.

Бачиш камінь цей на шиї?-
Ми ув'язнені довічно.-
Я не знаю,як це жити
Серед янголів величних.

Ти ,нещасний, не забудеш
Її янгольські очиці,
ЇЇ зблідлі ніжні губи
Хтивої до ласк дівиці.

Я стою перед тобою,
А її немає поруч.
Зараз,тут,цієї ночі,
Й ти уже не мариш зовсім.

Мене так сюди тягнуло
Твою душу врятувати...-
Все,що було,ти забудеш,
Та ти й вже не пригадаєш.

Моя тобі допомога-
Безкорисна,тільки дій!..-
Ой,вкусила...-ненавмисно...-
Вибач хлопче,-ти вже мій.

Не лякайся,все ж це краще,
Ніж з душею помирати.-
Посміхнися на останок-
Ти попався в власні грати.

Ти колись створив завісу,
Щоб нікого не впустити,
Ну а я сховалась тихо
За спиною,-не помітив.

Ти розбив багато істин,
А чуже не можна брати.-
Нам за все дано платити,
І святим і грішним також.

За тобою довго стежу,
За тобою я стояла.
За спиною крила ріжу,-
Невже ти не відчував це?

Ось тому тобі погано,
Що у тебе душу палять.-
Це тобі небесна кара
За безчисленні розп'яття.

Ти забудеш подих вітру,
Ти забудеш сонця жар.-
Все,що треба,ти зробив вже,
Ще тоді,коли програв.

Ще тоді,коли вважав ти,
Що душа упала в пекло.-
Д-у-уже довго помилявся,
Бо душа не може вмерти.

Кажуть,душу можуть взяти
І дияволу принести.-
Це все вигадки,дитятко,
Бо вона завжди безсмертна.

Кажуть,душу продають всі,-
Бо сказати це найлегше!..-
Легше жити у неправді,
Ніж з провиною у серці.

Зараз ти перед питанням:
Продаєш мені ти душу?-
Я тобі відкрила правду,-
Що ти вирішив,як будеш?

Можеш ти піти зі мною,
І ти знаєш,як все буде.
Можеш бути тут,з душею,-
Ти будь-що її врятуєш.

"-Ну,бери вже,вбий мене!
Я не хочу більше жити.
Я тварина,без душі
Тут немає що робити..."

"-Я казала...та як хочеш,-
Кожний має своє право.-
Ще один,хто зрадив Богу,
Знаючи і чувши правду.

Ви,людські істоти,-дивні,-
Боїтеся самі себе.
Час пройшов,та не змінились
Ваші казочки про мене.

Ви будь-що складете зброю,
Знаючи про її силу.
І ,дійшовши перемоги,
Ви лякаєтеся зливи.

Хай,малий,буде по-твоєму,
Але знай:Ти в всьому винний.
Не диявол тебе знищив,
А ти сам,колись ще сильний.

Ти погодився із тим,
Щоб піти зі мною в пекло.-
Тож у пекло і іди ти!
Якщо тут тобі нестерпно!..

Я казала-не почув ти.
Значить просто ти помер.
І якщо душа безсмертна,
То ж хай тіло пропаде!

Так ти менше шкоди зробиш,
Так ти світ іще врятуєш.
Від самого себе,хлопче,
Від того,за ким полюєш.