Sun and Me make Love

"Палаючим серцям присвячуэться..."

Ти біжиш за сонцем,
Дикий і заплаканий.
Його ловиш похапцем,
Ніби був за гратами.

Ти життя бажаєш,
Як бажає кожний.-
Просто відчуваєш,
Що ще жити можна.

Летимо за обрій-
Сонце зайде скоро,
Змерзла ніч сповзає
Й Місяць зараз вповні.

Ти тільки не лякайся
Хижої усмішки,-
Як кожний з нас,я маю
Від демона хоч трішки.

Днем нас не злякаєш,
Бо в серці Сонце світить.
Воно в вогні палає
І змерзлим буде гріти.

Воно віддалось правді,
Воно за неї б'ється.-
У полум'ї покаране
Моє останнє серце.

І ним іскриться Всесвіт,
Там,де сходить Сонце,-
Я хочу хоч малесенький
Свій шанс відкрити зорі.

І ти,Творець невтомний,
Примкни до нас,засяй,
І ми,на пару з Сонцем
Запалимо серця.

*******************************************

"Молитва"

Я-знаменитість.Вам має бути лячно.
Я тихий стогін вмерлої душі.
Невтомний дикий звір-я істинно безстрашний,
Завжди єдиний,просто вір мені.

Моє життя це вир із льоду й щастя,-
Твоє єдине зоряне прохання,-
Ніхто не знає мене і не чує,-Зжалься!-
Я загубив цей світ і я йому скоряюсь.

Я прагну ніжності,скорботи і любові,
Я хижа тінь заловлена у пастці,
Я тихо,змучено прохаю Бога:
Знайди хоч слово на обдертій масці.

О,Господи,повір,я молюся відверто:
Не грайтеся із бездиханним тілом,-
Мене закрили в клітці,пір'я здерли,
Це завжди вбивцю з ангела робило.

Я-знаменитість.Вам має бути лячно.
Я тихий стогін вмерлої душі.

*******************************************
"Ми"

Ми під спільним дахом,
Ми творці- всі разом,
Ми фарбуєм Всесвіт
У червоне небо.

Ми в душі всі діти-
Зоряні й розбиті,-
Ми від Сонця клапті-
Сяючі софіти.

Сто небес відкритих,
Запальних і сильних,-
Ті,хто творять зміни,
Ті,хто люблять жити.

*****************************************
"Сонячне сяйво"

Воно в диханні рветься невпинному-
Перше зоряне сердечко,-
"Я живу на Сонці,єдиному"-
Щастям вибухне малеча.

Все життя я в полум'ї горіла,
Я продала за ідею серце;
Я палаю золотим промінням,
Впала Сонцем в кольоровий Всесвіт.

Воно моє єдине-звільнене й відкрите,
Моє дитяче щастя без причини,
Воно пробачить й заново засвітить,-
Йому я вділа свої власні крила.

І кожний день я дивлюся у небо,
Шукаю в ньому вогняну усмішку,-
Чекати звістку завжди є потреба-
В бою невтішна і несамовита.

Ми маєм йти,тут крок за кроком,разом,
І пориватись, на переріз Світу!-
Бо щасливі,вони без образи,
І йдуть вперед,і йдуть туди,де Світло
*****************************************************

"Перший промінь"

Літня тиха порожнеча
Зливає Сонце у бокал.
Крихкий,самотній,вічний вечір
У сонному вінку із трав.

Повільно цокає годинник,
Рахує час в промінні сонця,
І вічний,змерзлий,срібний цинік
Десь мріє поза горизонтом,

Він,як і я,вже під прицілом,
Танцює в сонячній крижині.-
Холодним,тихим бути звіром,-
Співають зорі,йому вірні.

Та прокричавши не згасають,
Палають у його усмішці,-
Нестримні,щирі,сяючі,ласкаві,
Він притискає їх міцніше.

І дикий хижий ловелас,
Вином скропивши крок останній,
Він пише вірш,уперше,в перший раз,
Повіривши у сонце на світанні.

****************************************



"Імператриця Східного Сонця"

Він поїхав в далеку країну.
Він поїхав подалі від Вас!
Ви б цей спогад забули,закинули,
Він не майстер,він сповненй втрат.

Він єдиний не скорений холодом.
Він торкнувся до Вас і не згас,-
У східне Сонце впав ,-це потім він-
Нестримний цинік,царський ловелас.

Забудьте його,він вже канув в Лету,
Пробачте вітер,він не вартий Вас.-
Він Східний промінь;різні:Сонце й берег,-
До Вас же,королево не торкнувся час.

*******************************************


"Дежавю"

Моє життя-постійне дежавю,
Я дивлюся,не знаючи дя чого,
Існую світі,йду і щось роблю,
Бо бачу знаки,всюди і довкола.

І крадькома я кидаюь на Сонце,
Благаючи пояснень чи зачіпок:
Що сталося,куди все йде,до чого,
Чому не можна просто пояснити?

Куди я лину,у які простори,
І де моя кінцевая зупинка..,-
Я хочу знати,розуміти хто я,
Де дежавю,а де нова сторінка.

 
*******************************************


"Вірю"

Я не вірю в сивий погляд,
Заморожені зіниці,-
Просто я не люблю холод,
Що у них весь час іскриться.

Для ідеї треба мало,
Все інакше-не по вірі,
Я частиною не стану,
Прото вірю в те,що мрію.

В те,що маю,що у мене,
Де існує власний сенс,-
Я ще склом не полонена,
А тому живу,як є.

Я не плачу й не кохаю,-
Я єдина на Землі,-
Демон янголом не стане,-
Я не маю,що змінити.

В що я вірю,запитайте?,-
Вірю в серце у людини,
Вірю в щиру чисту правду,
Вірю в тих,хто теж Єдиний.

**************************************************

"Спасителі"

До гробниці ще далеко,-
Здіймем руки просто в небо.-
Може нам іти не легко,-
Ми одні серед пустелі.

Тут так сухо і спекотно,
У зеніті Сонце сяє,
Та вертатися не можна,-
Всесвіт зрад не пробачає.

Крок до кроку,у піщинках
Теореми і завдання.-
Наші усмішки у вчинках,
А у сльозах тільки злами.

Життя вносить корективи,
Але крапка це не вихід,-
Віра робить все можливим.-
Ми повинні йти до мрії.

Сотні змучених й щасливих,-
Ми постали перед Світом.-
Тим,хто Сонце носить в скрині
Не важливо до всіх інших.

Ключ один,а нас багато,
Просто муки не спасіння,
Нам не вказано страждати,
І сушити власні крила.

Треба вікна відчиняти,
Якнайшвидше і для кожних,-
Тоді з неба впадуть ґрати-
Янголам взлетіти можна.

Простір,викритий зізнанням:
"Так,я грішник,я збрехав",-
Треба вміти пробачати:
І Іуду і Христа.

**********************************************

"Воскресіння"

Ми знущаємось над світом,
Розбираємо ікони,
Вимальовуєм на стінах
Крила янголів в розломі.

Наші діти вірять в диво,
Ми ж забрали у них фарби.-
Недовіра Бога вбила-
Ми руйнуєм їхню казку.

Ореол над містом мертвих,
І створіння у пробірці,-
Може більше і не треба,
Щоб залишитись єдиним?

Лиш єдиним,і це крапка,
Теорема на підході.-
Божа істина-загадка,
Ми не вірим в голос Божий.

В те,що віримо,-Благаю!,
Та це ж злочин,це абсурд!-
Сонце в клітці серед грішних
Застигає від тортур.

Де ж маленьке світле диво,
Що заставить серце битись,-
Дайте те,в що ми повірим,
Дайте усмішці розкритись.

Намалюте на  асфальті
Кольорові олівці,
Посміхніться і згадайте
Про ромашки у руці.

********************************************

"Піжмурки"

Там,де німфи грають з вітром,-
Темна ніч розкрила крила.
Там я можу вічно жити,
Там я сонце народила.

Хай вночі не сяють зорі,
Та на Місяць вити можна.
Він нескорений й прозорий,
Я його любити хочу.

Дивно,що лиш Сонце люблять,
І до нього руки зводять.
А він тихий і прозорий,
Його знає всякий й кожний.

Він-це смерті повелитель,
Він до дихання байдужий.
Може він і надто грішний,
Але в нас з ним схожі душі.

Перехожий,вірний Сонцю,
В темний час поглянь у небо:-
Там його зустріти зможеш,
А мене побачиш вперше.


***************************************

"Дикий янгол"

Там,де сонце гне проміння
Народився дикий янгол.
Його крила пахнуть вітром,
А в зіницях море сяє.

Його бавлять ніжні трави,
І пісень йому співають.
Він нескорено примарний,
Хоч не перший й не останній.

Не останній в цьому краї,
Де немає кінця казці.
Він живе тому,що знає,
Що на світі стане краще.

Він радіє сходу сонця
І живе,немов востаннє:-
Він підкорює простори,
Хоч не вічні,та безкрайні.

**********************************

"Кольоровий автобус"

У повітрі пахне сонцем-
Ти щасливий й я щаслива.
Ми запалимо багрянцем
Звичний плин абстрактних днів цих.
Тінь птахів на підвіконні,
І дитяча радість літу,-
Там бажання рвуть окови,
І народжують надію.
Кольоровий автобус біжить там,
Ловить Сонце,плутає в колесах,
І на звивистій жовтій дорозі
Дітлахів гойдає неба.
Їх батьки самі як діти-
Всі кохані і зірчасті,-
Вони дарять цьому світу
Творців чесних і прекрасних.
Там,де любо,там немає
Ні образи,ні руйнацій,-
Це-месії,й вони знають:
Те,що люблять-не вбивають.
Все найкраще-зберігають,
І дарують,щоб створити,-
Те,що люблять-вберігають,
А не пробують спалити.
День найперший чи останній,-
Не важливо кому жити-
Лиш утрачене бажання,
Лиш воно нас може вбити.
А на тих,хто вірить в краще
Вся надія цього світу,-
Це маленькі Сонця клапті,
Ті,що навчені любити.
Не важливо, хто й для кого,
Головне,щоб всі й дя всіх!-
Можна просто стати в коло,
Й Сонце на Землі створити!

************************************

"Коловорот"

Дощ із вітром грає в карти,
Ну а я спостерігаю:
Хто із них кому програє,-
Хто з них ловить,хто тікає?

Хто в життя із головою
Не боїться напролом
Проломити дірки в зорях,
Здоганяти горизонт?

Хто шукає вітра в полі,
Хто не любить смак іриски,
Хто з них навчений до бою,-
Хтось лиш тінь буда ловити.

Близнюки,та не по волі,
Не завжди й не повсяк час.
Надто різні,але схожі:
Ночі-зорі,брату-брат.

Ось такі справи,дитинко,
Вони двоє-це вже сила,
І в яскраву світлу днину
Ти вічуєш,що щаслива.

Хтось із них веселку ввімкне,
Хтось дасть бігти по калюжах,
Хтось маленьку павутнку
Обгорне навколо вуха.

На газон всі хмари струсить,
Хтось побігає по небу.
Хтось з них вірить,хтось з них любить,-
Вони б'ються?-Так і треба! =)