Колекц1онер

В снах заплутались обійми-
Хто ти й де тебе шукати.-
Чую холод,тихий й білий
Там,де хочеться кричати.

Там,де вітряно й самотньо,-
Я же літо більше люблю!..-
Може втрачений до болю,
Може той,хто вбити хоче.

Ти не знаєш куди бігти,
Відлітати,володіти,-
Знову маску хочеш вдіти-
Не бреши,ми вже не діти.

Ти убив свою усмішку.
Своє серце задушив.
Ти,наївний,все ще віриш
В користь й щирість власних вчинків.

Подароване зусилля:
Стану тим,кого захочуть,
Може так я і загину,
Але лишу щось по собі.

Я дарую їм свій образ,
Ідеальний та примарний.
Все,що дорого,я хочу
Засушити як гербарій.

Нові лінзи вибирати,
Магнетичні та холодні.-
Я не маю що втрачати,-
Вбитий вовк,муляж голодний.

Ненаситний до невинних,-
Я-Хранитель галереї.
Лезом ріжу я катини,
Що на стіни сам наклеїв.

Найдорожчі і найкращі,
Тільки я їх зміг придбати.
Тільки в мої ніжні руки
Вони мріяли віддатись.

От дурні.-це все лиш фарба,
До якої я не хтивий.
Мені просто лиш цікаво,
Як Вбиваються картини.

Як все те,що хтось створив вже
Власноруч поріже вени,
Як дурні і хтиві дівки
Самі кидаються з скелі.

Це так смішно-знов почути
Оте звичне "я так люблю".
Розірвавши,щей забути.
Роблячи невинне личко.

Ти засудиш й знову зцілиш,
Бо це я дав тобі сили.
Знову скажеш: -Помилився.
Він ще зміниться,я вірю.

Вір,дитинко,-ти на черзі,
Твоє місце на стіні,-
Особливе,прямо в ценрі,
Прямо з лезом у руці.