Поет

Пронизлива тиша із заходом сонця
Окутала землю м’яким теплим сном
Лише в одинокому світлі віконця
Видніється тінь. Ти сидиш за столом,

Минулого дня гортаєш події,
Вбираєш їх в риму,  у строфи віршів
Лиш зрідка тремтять, як метелики, вії
Від вдалих метафор, від образних слів

Можливо на музику вІрші положать
Народиться пісня, така запальна
І сльози  натруджені очі зволожать
А в грудях розквітне зимою-весна


Рецензии
пусть поёт всегда душа
хоть и сердце плачет
главное нам свято жить
суд ведь, Бог назначит

очень понравилось
восхищён и талантом покорён

Владимир Гельм   12.09.2011 14:01     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.