Нiби не вiйна

Спустіли села... Ніби не війна,
А все запущене, розтрощене, розбите
Родюче поле бур’янами вкрите
Де була людяність, там виросла стіна
 
А як же люди… Старших вже нема,
Померли передчасно з болю і розпуки
Бо їхня доля ввірена тим в руки,
Для кого Батьківщини тут нема.
 
А молоді – ті подались у «вирій»
Себе в чужих країнах продавати
Там і зостались, бо на Україні,
Вже неможливо щастя відшукати
.


Рецензии
І в Україні неможливо. І за кордоном, думаю, також...
Як свій не пригорне, то чужий тим більше!
Часи тяжкі.
А люди ше тяжчі...

З Повагою,

Наталя Бобер   25.08.2011 16:06     Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.