Чи доля серце обманула,
Чи густо роки замісив -
Нечутно молодість минула:
І парубкує вже мій син!
Здаюсь для нього досить літнім.
Отож нащадку невтямки,
Що досі я живу у квітні,
Що маю молоді думки.
Що почуття хвилюють гострі...
Та літо в ірій вируша.
Мого життя маліє острів,
Та не мілішає душа.
Сину
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2010
Свидетельство о публикации №110120702801
Свидетельство о публикации №110120702801
Рецензии