Туман куривсь, як у Моне, -
Вечірнім подивом ліловим
І обіймав тебе й мене,
І щось шептав на гречній мові.
Незнана Франція і ми,
Немов навіки поріднились,
І, вибрідаючи з пітьми,
Один до одного тулились.
В долині річки, саме тут,
Де нам дала притулок груша,
Тумани знову заметуть,
І розхвилюють, і зворушать.
Розтане вернісажний щем,
Загоються давнішні рани.
І ми у душах понесем
Бузком розцвічені тумани.
Туман куривсь, як у Моне
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2010
Свидетельство о публикации №110120700205
Свидетельство о публикации №110120700205
Рецензии
Очень красиво, мелодично!!!
Гармония так и льётся, песенно!
Татьяна Василенко Шипицына 07.12.2010 02:17 • Заявить о нарушении
Гармония так и льётся, песенно!
Татьяна Василенко Шипицына 07.12.2010 02:17 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.