Кличе гай до зеленої брами -
Відступа мегаполісний рев.
І пірнаю, як в хату до мами,
В рідний запах, у барви, у гами -
І купаюсь у сяйві дерев.
Тут вільготно душі моїй, мило...
Тирсу сонця із листя, трави
Промінцями мота мотовило
Невидимий ловкач-здоровило -
Аж загледівся гриб-боровик.
І шепочеться гілка до гілки,
Дятел дріб вибива на сосні.
Неповторні малюнки, говірки:
Спів дрозда, блискавичний лет білки,
Цвіту-квіту галяви рясні.
Гаю мій, зачарований князю,
Славен затишок твій, зелен-шум.
Під крило щедре знову спішу,
Де читаю тебе і пишу,
Як і ти - смарагдовою в'яззю.
Кличе гай...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2010
Свидетельство о публикации №110120609687
Свидетельство о публикации №110120609687
Рецензии