...А без тебе не стало на білому світі рідні.
Безбережна печаль затопила і ночі, і дні.
Все померкло довкола, оглухло, лягла німота.
І ніщо не здавалось важливим ні біль, ні мета.
Лиш у серці протестом щось повнилось дико, росло:
Чи образа велика, чи зчорнене наклепом зло.
Та душа безутішна затисла вогонь у губі,
І любов обгоріла все-все пробачала тобі.
...З тридесятого царства копитами сріберна креш.
Ти не кличеш мене. І ніколи, мабуть, не позвеш.
КРЕШ
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2010
Свидетельство о публикации №110120604933
Свидетельство о публикации №110120604933
Рецензии
