Ми з тобою, ласкавко, багатi...
Не на статки великі - о,ні! -
А на це приоскільне багаття,
На розмову при мудрім вогні.
Хмиз стрілятиме іскрами вгору,
Коли раптом з сердець і небес
Ніжно-ніжно обійме, огорне
Щось незнане із сонму чудес.
Стане гарно тоді, як ніколи,
В цьому дійстві під кумкання жаб.
І пливтиме поважно Осколом
Вже не місяць - чудний дирижабль.
А приручені зорі до рання
Будуть грітись у теплій золі
Й нишком заздрити диву кохання -
Головному багатству Землі.
Свидетельство о публикации №110120303276
Валентина Силава
* * *
Твій подих на моїй щоці
і наші руки, що сплелись,
як віття.
Осіннім вальсом ти звучиш
в моїм житті –
я Жінкою в твоїх руках
розквітла.
Ця осінь запалає, загорить,
засвітиться і зашумить
для нас з тобою.
Давай зупинимо оцю
чарівну мить,
а потім заберем її
з собою.
Я в твоїх ніжних
і закоханих руках
знов тану воском,
та про себе забуваю.
Спалю тебе й згорю
в вогні сама.
Я ж сама Осінь,
що горить до небокраю.
Я сама Осінь, зрілість,
повнота,
що через край -
якій кінця немає.
Я той вогонь,
що спалить до кінця
і знову в твоїм подисі
палає.
Роман Семанишин 30.08.2011 00:03 Заявить о нарушении
Вячеслав Романовський 30.08.2011 15:29 Заявить о нарушении