Вона чекає ночі, а не ранку,
Ховає світлі очі під повіками,
Бо він дотримав свою обіцянку -
Її на побачення його мрії покликали.
А він мріє про сон на двох,
Про квіти всієї землі біля ніг коханої.
А він мріє і бачить Бог -
Немає жінки для нього більше жаданої!
Вона ж, закриваючи очі, повторює:
„Не спізнитись би, не спізнитись!”
У ночі темної благає, вимолює -
Аби дозволила у сні зустрітись.
Він же здатен на все – чекати, кохати,
В полон сну, безоглядно, кинутись.
Аби міцно її обійняти, ЇЇ обійняти...
"Сон на двох, аби ще поруч прокинутись."
Сон на двох
© Copyright: Марианна Весельская, 2010
Свидетельство о публикации №110112900659
Свидетельство о публикации №110112900659
Рецензии
