Сергей Жадан. авиахем

авіахем

Я как раз на вокзал должен был ехать и уже стал собираться
смотрел на субботние утренние балконы.
свет было столько света
на верёвках женская стирка
печальные бабочки - и только час до отъезда

мне рассказали что-то про этот праздник
я ещё видел людей которые шли к ипподрому
десятый год революции
как сердца коммунаров цеппелины горели в небе
грелось молоко на еврейском рынке
тихое и спокойное как изгнанные апостолы


я даже вверх посмотрел надеясь хоть что-то увидеть
а самолётик быстро уже кружил над трибунами
юные авиаторы те что стояли на поле
держали в руках телефонные книжки
как потрёпанные библии
перебирали в карманах арахис и презервативы
смотрели как вдруг самолёт начаинает падать
и чтобы на зрителей не упасть пилот
направил его на деревья.

И я подумал Боже как же блажен твой свет
спасены твои дети курившие чёрный табак
спасены курильщики с коричневыми  пальцами

Как зрачки у больных желтухой

спасительные перепонки твоих крыльев и всё  что нас переполнило
размеренность летних рассветов
роса на окнах женский голос зовущий с балкона
надломленный словно роза хребет авиатора
и голубой сладкий воздух его противогаза.                               

                *   *   *

Сергій ЖАДАН
авіахем


я саме повинен був їхати на двірець і вже збирався
дивився на ранкові суботні балкони
світло стільки світла
на шворках жіноче прання
печальні метелики за годину до від’їзду

мені розповідали щось про це свято
я ще бачив людей що рухались до іподрому
десятий рік революції
зеппеліни у небі горіли ніби червоні комунарські серця
грілося молоко на єврейському ринку
тихе і покірне мов гнані апостоли

я навіть дивився вгору гадаючи бодай щось побачити
і маленький швидкий літак уже кружляв над трибунами
молоді авіатори що стояли на полі
тримали в руках телефонні записники
мов потріпані біблії
перебирали в кишенях арахіс і презервативи
гляділи як раптово літак починає падати
і як пілот щоб не звалитись на глядачів
спрямовує його на дерева

і я подумав боже блаженне світло твоє
спасенні твої діти що курять чорний тютюн
спасенні курці з пальцями коричневими

ніби зіниці хворих жовтухою

спасенні перетинки твоїх крил все що нас переповнює
розміреність літніх світанків
роса на вікнах жіночий голос який кличе з балкона
зламаний наче троянда хребет авіатора
солодке блакитне повітря його протигаза

***

© Сергій Жадан. Всі права застережені.