Врагам. пер. с бел. на укр. Караткевич

Оригінал:
Амаль хрысціянскі тост за ворагаў. У. Караткевіч.
Адаму Мальдзісу

    Гіене - баяцца, сабаку - вішчаць,
    Свінні - рыцца ў гноі сваім,
    А льву патрэбны калючы гушчар,
    Родны край і свабода ў ім.
    П'ю за тое, каб нам сярод родных лясоў
    Не вішчаць, не дрыжаць, не крывіць,
    Бо ўсе мы тут не з гіен і не з псоў,
    Бо мы - сапраўднай крыві.
    І таму давайце за ворагаў піць
    І за імі сатканую сець,
    Бо ім не дадзена нам палюбіць
    І не дадзена нас зразумець.
    Бедалагі!
    Не ўцяміць іх бедным мазгам,
    Пакуль не праб'е ім канец,
    Як добра быць другам і братам нам,
    І яму, і табе, і мне.
    Божа, дай ім даўжэй пражыць,
    Хай спаўна аттрубяць свой час,
    Хай да самай апошняй нашай мяжы
    Будуць яны у нас.
    Божа, ты скінуў іх нам, як дары,
    І мы славім мудрасць тваю,
    Бо яны нас будзяць яшчэ на зары
    І рана заснуць не даюць.
    І ўстаем і арэм мы нашы палі,
    Пакуль не апусціцца змрок,
    І мы ўстаем, і зброю сталім,
    Слова сталім і радок.
    Ім няма з кім ісці плячо да пляча,
    З кім любіць, з кім стаяць у баі,
    З кім смяяцца, спрачацца і нават маўчаць.
    А памруць - хто паплача па іх?
    Даруй ім. Яны пакараныя й так
    (Даруй хоць на гэты раз),
    Бо розуму ў іх, як слёз у катa,
    І не могуць пазычыць у нас.
    І даруй нам, што сеем мы ў душы ім жах,
    Як скачком бяром частакол,
    Што даводзіцца ім дрыжаць у дамах,
    Калі гойсае леў вакол.
    Твой закон, што вазіць нявартыя гной
    Чалавек такі і народ,
    Калі вораг ад назвы іхняй адной
    Не бялее, як снег і як лёд.


Переклад:
Майже християнський тост за ворогів.


Гієні - жахатись, собаці - скулить
Свиням - ритись в багнюці своїй
А леву вкрай треба колючі ліси
Рідний край і воля у їм.

П'ю за те, щоб нам серед рідних лісів
Не стогнати, душі не кривити
Бо всі ми тут не з гієн і не з псів,
Бо ми - віри-правди крові.

І тому, давайте за ворогів пити,
І за сплетені ними сіті.
Бо їм не дано ні нас полюбити,
Ні нас не дано зрозуміти.

Бідолахи!
Не втямить їх бідним мізкам
Поки Дзвін їм не продзвенить
Як добре буть другом і братом нам,
І йому, і тобі, і мені.

Боже, дай їм довше пожити!
Хай сповна протрублять свій час
І нехай на останній в дорозі межі
Будуть вони у нас.

Боже, ти скинув їх нам як дари
І ми славимо мудрість твою
Бо вони піднімають нас ще до зорі
І рано лягти не дають.

І встаєм ми і оремо наші грядки
Поки вже не опуститься ніч
Ми встаєм і гартуємо наші рядки -
Ми гартуєм слова і мечі.

Їм нема з ким іти - плече до плеча,
З ким любити, стояти в бою,
З ким сміятись, сваритись, чи навіть мовчати.
Хто заплаче, коли помруть?

Даруй їм. Вони є покарані й так
(Даруй хоч на цей їм раз),
Бо розуму в них, як сліз у кота
І не можуть позичити в нас.

І даруй нам, що сіємо в душі їх жах,
Як стрибком берем частокіл,
Що доводиться їм дрижати у снах
Коли гойсає лев довкіл.

Є закон твій - возити не варті і гній
Та людина, і той народ
Коли ворог від імені одного їх
Не біліє, мов стружка льоду.