Як важко бути жінкою
В буденному житті.
Тонкою павутинкою
Звиватись в почутті.
Солодко обіймати
Плющем обличчя миле,
І райдугою стати
Після грози безсилля.
Листками шепотіти
Про ніжність і розпуку,
І хижим звіром вити
Про близький час розлуки.
Гарячою сльозою
Лід серця розтопити,
І рясною росою
На трави радість лити.
І сарною, як вітер,
У сни ясні летіти...
Як важко нам, жінкам,
У сірім світі жити.
Як важко бути жiнкою...
© Copyright: Инна Олийнык, 2010
Свидетельство о публикации №110112408842
Свидетельство о публикации №110112408842
Рецензии