Свит

«Світ»

Просто я жила
В світі власних мрій,
І я майже знайшла
Шлях до щастя, білий.
Тільки це придумані казки –
Він лишився сірим.

Світ не змінився –
Таким він і був.
Що з ним трапилось?
Хто мої рожеві окуляри зняв?
І я побачила божевілля,
Що тягне у провалля  -
Якщо не зупинимось,
Якщо не втрутимось –
Втратимо все, що мали!
Тільки як тут бути?
Що доведеться згубити?
Якщо нічого не маємо,
То що тоді втратимо?

Будь ласка, не кажи:
Нам нічого втрачати.
Я на пальцях не поясню, не покажу,
Як це – свою країну продати.
Продати тим, хто з нас сміється,
Хто правила свої в нашій хаті лишає.
Тим, хто із злиднів наших тішиться,
Вівцею прокидається, вовком підкрадається,
І принижуючи, так боляче, гордість свою забавляє.

Світ не змінився –
Таким він і був.
Що з ним трапилось?
Хто мої рожеві окуляри зняв?
І я побачила божевілля,
Що тягне у провалля  -
Якщо не зупинимось,
Якщо не втрутимось –
Втратимо все, що мали!
Тільки як тут бути?
Що доведеться згубити?
Якщо нічого не маємо,
То що тоді втратимо?

Просто я жила
Світом власних мрій,
Просто я сама маскувала
Світ радості, без надій.
І я не помітила, як світ мійи –
Його нікому не було захищати.
Лишається самій почати
Власний світ рятувати.

Просто я жила
В світі власних мрій,
І я майже знайшла
Шлях до щастя, білий.
Тільки все дитячі казки –
Він лишився сірим.

12 липня 2010 р.