А ти довирся мени

«А ти довірся мені»

Скільки невідомих питань?
Скільки невирішених завдань?
Скільки правил? Скільки страху? –
Все, щоби не злетіти вище даху.

А на весні хочеться змін,
Хочеться піднятися з колін.
Хочеться кричати з вікна
Пісню веселу, написану з добра.

Скільки невідомих шляхів?
Скільки нетоптаних доріг?
А скільки часу ми в он лайні?
І не вийти з безмежної божевільні.

А сонце вулиць кличе сяйвом,
Заворожує очі сліпучим танцем
Фарб чарівних, неземних –
Тільки б позбутися сірих, сумних.

А ти довірся мені,
Нашій новій весні.
Дай руку мені,
Ми «вчора» спалили у вогні.
А ти довірся мені,
Нашій новій весні.
І ми здолаємо шлях,
Злетимо за найвищий дах.

Скільки невідомого ховає завтра?
Скільки дарма похованого вчора?
Скільки буде через рік, може більше?
Тільки не розгуби сили вітрів.

Ти повір, я вже вмію
Будувати власний світ.
Я і тобі заспіваю,
Як кольоровим небо розфарбувать.

А ти довірся мені,
Нашій новій весні.
Дай руку мені,
Ми «вчора» спалили у вогні.
А ти довірся мені,
Нашій новій весні.
І ми здолаємо шлях,
Злетимо за найвищий дах.

А скільки нового ховає весна,
Ти обрав її не дарма.
Ти поганий настрій поховай,
Голосно, зі мною співай!

А ти довірся мені,
Нашій новій весні.
Дай руку мені,
Ми «вчора» спалили у вогні.
А ти довірся мені,
Нашій новій весні.
І ми здолаємо шлях,
Злетимо за найвищий дах.

20 березня 2010 р.