На осінньому сонці блищить павутиння,
І лоскочуть уяву весняні думки,
Я щаслива, мов кицька, до муркотіння,
Серце стало довершеним: тепер в ньому ТИ!
Я задмухую день – вечір казкою зваблює,
І сріблястими фарбами намалюю зірки,
Та розріжу той шовк найгострішою шаблею,
Залишається місяць, не встигши піти.
Я пірнаю у листя, золотисто-іржаве,
Віддзеркалюю небо в блакитних очах,
І, мов перли, я мрії в намисто збираю –
Неймовірне знаходжу у звичних речах.
15/11/2010
Руда романтика
© Copyright: Лариса Сергеева 2, 2010
Свидетельство о публикации №110111509911
Свидетельство о публикации №110111509911
Рецензии
