Ятрить!... Любов як наболіла рана!...
ЇЇ ти пестиш, - заболіла знов!
Ти робиш виклади, та кожен ранок
Ти маєш привід турбуватись знов...
Ти мав надію, маєш лиш турботи,
Які неоціненні та дурні...
Ти маєш перевагу від роботи,
Що не залежить від обставин і борні.
Ти щирий і відкритий, то благання...
Що ти підкорений, покірний та сумний.
Та кожен ранок смерклого світання
Душою сплачуєш ти знов по закладній.
Ти є заложником своїх надій, кохання!
То час прийдешній манить як мара.
Чи дочекаєшся зустрічного зізнання
В обіймах стрічних... ранішня пора.
Ти маєш хист до вірного кохання,
Та не знайшов цілительку душі...
Тож маєш всі проблеми щирого бажання
Твоїм надіям кожен согрішить...
Та вже не маю я довіри і до себе
Та карбного майбутнього свого.
Збираю я думки, летіти в вирій
До Господа, та ясний світ його...
Заложник
© Copyright: Георг Крук, 2010
Свидетельство о публикации №110111404503
Свидетельство о публикации №110111404503
Рецензии