Як вийдеш в степи врочистії--
на скільки погляд дістане,--
квіти, квіти барвистії,
запашні аж до нестями!
Тих пахощів розповсюджують
вітри у простір безодній,
і щось приховане збуджують
в моєї душі самотній...
Впаду горілиць у ниву я,
втоплюсь у блакитнім вирі.
Десь, чути, зозуля наспівує,
і їй, не рахуючи, вірю!
2009
Степ
© Copyright: Серез, 2010
Свидетельство о публикации №110110804714
Свидетельство о публикации №110110804714
Рецензии
Так гарно та мальовничо... квіти, квіти барвистії... Я не мов босоніж пронеслася по росяній траві з квітами.... почула рахунок зозулі... Яке гарне слово "зозуля"... Чарівно... Зачаровуюсь рядками Вашого твору... Та чому душа самотня?... Це не можливо!
З найкращими побажаннями А.
Анна Музыка 28.12.2010 22:32 • Заявить о нарушении
З найкращими побажаннями А.
Анна Музыка 28.12.2010 22:32 • Заявить о нарушении
Це буває в кожного, але не повсякчасно... Мені коли хочеться в місто корабелів,- теж тоді почуваюсь самотньою.
Анна Музыка 29.12.2010 21:26 Заявить о нарушении
Анна Музыка 29.12.2010 21:26 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.