Накрився світський раут –
В місті злива.
І я щаслива, що в маршрутці тепло так.
Дорога всіяна, як коноплею нива
Тілами переїханих собак.
Пробач, мій котику,
Під ковдрою найкраще
Про тебе мріяти, і слухати грозу.
Бо через дощ я, твоє зніжене ледащо
До тебе все ніяк не доповзу.
Пробач, мій котику,
Ти свій в своєму місті
Залитому, розмитому дощем.
А я для міста
За краплину милості
Довіку розбиватимуся вщент.
Злива
© Copyright: Алена Нойвилль, 2010
Свидетельство о публикации №110110702397
Свидетельство о публикации №110110702397
Рецензии