Танцюючи вальс ідуть перехожі
І місто вечірнє горить у вогнях,
Писати вірші про кохання та й годі,
Та я зроблю вигляд,шо все це дурня.
Я маску камінну вдягну на обличчя
І буду гуляти, збиваючи темп,
У кого сміття в голові, павутиння,
А в меня сьогодні все просто цвіте.
Дивись, розпускається квітка в в вазоні,
Ти бачиш, як мовчки сміється вона?
Не думай, красуне, шо дивлячись в очі
Ти враз зрозумієш, яка є душа.
Маленький секрет заховався у тому,
Шо той, хто кохає, той завжди цвіте,
Він чує з середини кожен твій подих,
Він навіть не знаючи, знає усе.
Львiвський Вальс
© Copyright: Станислав Весельский, 2010
Свидетельство о публикации №110110606877
Свидетельство о публикации №110110606877
Рецензии
Хороший вірш, дякую.
Особливо до вподоби ключові слова -
" Він чує зсередини кожний твій подих,
Він навіть не знаючи, знає усе"
З повагою,
Веточка Вишни 30.11.2010 22:02 • Заявить о нарушении
Особливо до вподоби ключові слова -
" Він чує зсередини кожний твій подих,
Він навіть не знаючи, знає усе"
З повагою,
Веточка Вишни 30.11.2010 22:02 • Заявить о нарушении
дуже просто, внутрішні переживання не обов"язково мають відображатись на обличчі. Можете собі уявити похмуре осіннє місто, де кожен заклопотаний своїми справами. Навіщо виділятись з натовпу? тому "вдягну маску"
Станислав Весельский 30.11.2010 21:34 Заявить о нарушении
Станислав Весельский 30.11.2010 21:34 Заявить о нарушении
Це ж треба! А я так не вмію - у мене все " написано" на обличчі,
треба тренуватися! :)))
Веточка Вишни 30.11.2010 21:36 Заявить о нарушении
треба тренуватися! :)))
Веточка Вишни 30.11.2010 21:36 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.