Настала доленосна мить
Ну чим, скажи, прогнівила ти бога,
Що випала тобі така сумна дорога,
Де мало не згубила ти ім`я?
Ворожі орди, хижо, як вовки,
Віками нищили твою красу і чару.
Твоїх синів згоняли, мов отару,
В Сибір, на Калиму, на Соловки.
Антихристи і зараз бачать сни,
Де ти – в кайданах, гола, розіп`ята…
О, ні! Їм не впекти тепер за грати
Твою квітучу мову і пісні!
Повір, настала доленосна мить!
Здолаємо і страх, і гнів, і чвари,
Бо твої діти вже не яничари –
Козацький дух в серцях їх пломенить!
Ми возвеличимо в віках твоє ім`я.
То ж піднімись з колін, благаю бога!
Ми знайдемо у майбуття дорогу,
Вкраїно-мамо, матінко моя!
Серпень 1991 р.
Свидетельство о публикации №110103103117
А чи Ви знаєте, що об'явлено конкурс на кращий твір українською мовою?
http://www.proza.ru/2010/12/07/603
Цей вірш обов'язково має приймати участь у конкурсі!
З найкращими побажаннями перемоги -
Братислав Карьялевич Либертус 09.12.2010 19:59 Заявить о нарушении
З повагою,
Николай Филон 09.12.2010 22:33 Заявить о нарушении
Може, треба просто зареєструватися на Прозі?
Братислав Карьялевич Либертус 10.12.2010 00:10 Заявить о нарушении