Сумні очі, погляд в нікуди.
Вже пів на першу, сплять усі люди.
В під'їзді тихо, немає нікого.
Десь в цій пилюці сенс життя мого.
Посеред тиші хтось із темряви вийшов,
Певно курити із квартири він пішов.
Тихесенько так мені накинув куртку на плечі,
І пригорнув так ніжно, наче малечу.
Я озирнулась: хлопцю років під двадцять,
Чи вісімнадцять, а може і дев'ятнадцять.
Світло-русяве волосся і окуляри на носі.
Потім прокинулась... Шукаю його досі.
03.06.2010
З спогад в
© Copyright: Ольга Смоленская, 2010
Свидетельство о публикации №110103000289
Свидетельство о публикации №110103000289
Рецензии