Посипано попелом долі волосся,
воно наче в яблуні зламані гілки,
під небом блакитним достигло колосся,
до вулика з медом вертаються бджілки.
–Давно посивіла твоя голова,
а ти все у пошуках нової ролі –
так думка карбує вразливі слова
і туга заповнить все серце поволі.
Погляну на небо, там зорі горять,
до себе так млосно і звабливо кличуть,
до вічного вирію роки летять,
вони наче птахи про долю курличуть.
А я все шукаю відради в журбі -
за згаяний час, за кохання до болю.
Життя промайнуло в тяжкій боротьбі,
за право на щастя і право на волю.
У дзеркалі бачу я сиве волосся,
воно наче в яблуні зламані гілки,
а в полі стерня, де буяло колосся,
та не вернулись до вулика бджілки...
ДОЛЯ
© Copyright: Романовский Юлиан, 2010
Свидетельство о публикации №110102907929
Свидетельство о публикации №110102907929
Рецензии
за згаяний час та кохання до болю- наче в душу глянули.........
Ната Максимец Морская 28.08.2013 22:53 • Заявить о нарушении
Ната Максимец Морская 28.08.2013 22:53 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.