Иван Андрусяк. отпостить всю эту зиму дева...

* * *
отпостить всю эту зиму дева
осилит ли вместо меня
падет звезда и оскоромит вены
зеленый хруст нагретого вина

пусть сладкое питье а все же сушит
на полотенце листья тихо ша
такую мелкую пустую душу
обряженная вычистит душа

ей несть числа и зверь ее бесплоден
и дар над волосом ее повис
девице не хватает обезвожень
расщЕпленных во чреве у змеи

так чей порежу палец кровь чья густо
меж топоров стекает на песок
зело лелею на большую пустошь
подушек ряд на ложе под полог

мерцает сонный лоск под образами
забиты позолотой образа
душа ж она потрескалась местами
как короба зеленая лоза


* * *
відпостити всю зиму замість мене
хіба зуміє ця челядина
впаде звізда і оскоромить вени
зелений хрускіт теплого вина

питво солодке а провадить сушу
на рушникове листя тихо ша
таку плитку таку холодну душу
витравлює споряджена душа

їй несть числа і звір її неплодний
і висне дар над волосом її
челядині бракує обезводнень
розщеплених у череві змії

чий палець вріжу кров чия загусне
меж бартками в уколошканий пісок
зело лелію на велику пустку
озпінених на ложі подушок

і мжичить сонний лоск під образами
позлітка заліпила образи
а ця душа попукати на так само
як кошниця зі свіжої лози