***
Навіть коли безмежні холоди проникають в душу, потрібно вірити в щось… Віра дає силу, допомагає вижити і чекати…Та інколи цього недостатньо… І все знову повертається на звичний рівень пустої самотності… На очах сльози…біль і реальність… Важко так , і ти…Просто жити, мабуть варто б задуматися, але скільки вже минуло: рік… два…десять…не знаю. Мабуть перестала рахувати дні , коли ми знову зустрінемось. Та я чекаю тебе… і буду чекати стільки, скільки цього буде треба...Пробач за моє кохання!»
© Copyright: Хельга Рейнер, 2010
Свидетельство о публикации №110102805067
Свидетельство о публикации №110102805067
Рецензии