Скриплять не нові чоботи у мареві доріг,
Давно зломались ободи шукаючи поріг.
Блукають вже по світу не рік, не два, не сім-
Спішать, бо мусять вспіти знайти той рідний дім.
Де хтось тебе чекає в негоду- в дощ чи в сніг;
Хто серцем зігріває, хто вийде на поріг;
Хто пісню заспіває, хто забере твій сум,
Хто душу зберігає від темних тяжких дум...
Ну, а вони блукають, і хто зна скільки їм
Блукати, щоб, нарешті, знайти той рідний дім...
2000
Чоботи
© Copyright: Иван Задрыгун, 2010
Свидетельство о публикации №110102701955
Свидетельство о публикации №110102701955
Рецензии
