пролiски перед свiтанком
це був останній раунд, що ти програв
небо шматками спадає на мокрий асфальт
вітер снує між краями жіночих пальт
важко дібрати слова, коли довго мовчиш
дивишся в склянку чи безмір своєї душі
стрімко злітають повіки угору та вниз
серцебиття твоє, наче дурний каприз
криками чайок повітря руйнується вщент
щастя в кредит, але надто високий процент
кава, кориця й цитрини лежать на столі
мало зв'язків залишилось на цій землі
шурхіт газет та трави в оберемках снігів
співи цикад, тихий дзвін, що тебе розбудив
вітер задмухує вогник близької мети
двірник замітає сміття. та твої сліди...
Свидетельство о публикации №110102609892