Її в селі назвали люди "глід",-
Така тоді була сільська традиція,
Та по собі лишила добрий слід
Шпичакувата, як їжак, - гледичія...
Я згадую частенько ті ріжки,
Що нас узимку частували "медом"...
Як вдома лиш порожні є горшки,
Живіт наб"єш ти навіть очеретом!
Гледичіє, прийми земний уклін
За те, що нас від голоду спасала...
Калачики і грицики, паслін,-
Чого в дитинстві я не скуштувала!..
Через життя завжди в собі несу
Подяку і пошану до Природи,
Оспівую Її земну красу
І вищої не знаю насолоди.
Та підкажи нам, Матінко-Земля,
Як відновити нам твою довіру,
Щоб Ти нас не прогнала звідсіля?-
Так це давно відомо навіть звіру:
Своїм потребам треба знати міру!!!
23.10.10
Гледичiя
© Copyright: Любовь Берегиня, 2010
Свидетельство о публикации №110102606901
Свидетельство о публикации №110102606901
Рецензии