П‘янким цвітуть смородина й калина,
Розквітли вишні й яблуні в саду.
Все це – моя маленька Батьківщина,
Де б не була – до неї знову йду.
Гілки до сонця простягла черешня,
А дощ весняний – кришталевий дзвін,
У бризках сонячних цвіте Олешшя.
Земля князів – тепер мій рідний дім.
Тут очерет, схиляючись у воду,
Шепоче річці про її красу.
А лілії в лататтях свою вроду
Вплітають вербам ніжно у косу.
Тут легко дихати, і легко працювати,
Зірок ясних вночі – не полічить.
Мене колись тут народила мати.
Так як же край цей можна не любить?
Олешшя
© Copyright: Лариса Рындова, 2010
Свидетельство о публикации №110102505978
Свидетельство о публикации №110102505978
Рецензии