Трима шся

Тримаєшся кожного дня за віру,
Втрапляєш у власні пастки.
І, побачивши перепону,
Не завжди згальмуєш ти..
Ніколи не передбачиш
Як, що і коли.
Не зможеш і зупинити
Дію своєї нудьги...
Одначе залишися тут,
Не смій уривати це щастя -
Коротке, неповне, тремтливе,
Що рветься немов павутина
Жахливо..урвавши мов криком
Короткий вирок у вусі лунає,
Не в змозі його зупинити -
Лишень серце ножем він крає...
І сльоза від утрати сховається десь у волоссі,
Лишаючи по собі тільки біль,розраду і мокрість...
І хвилини останні в провині
Затопиш,заллєш; але не забудеш,
Бо дії намарне надію давали,
А згодом так само її забирали.
Тамуючи біль і гублячи спрагу,
Вставав чи вставала, ідучи на бій
Суворий, у програші завжди -
Втікали і слабші, й сильніші,
А ти вже програв...
І, спираючись тільки на віру,
Ти знову устанеш, бо кров вже скипіла
Надією знову побачить своїх.
А перша поразка замком, тягарем
Все тягне донизу з одною метою -
Звалить тебе замертво десь на землі.
Боротись до скону, довіку, як стане;
Та тільки лишитись й надію лишити
Зламати той вирок, утерти сльозину
І виправить болісні всі помилки..
Та ти ніколи не передбачиш,
Як, що, де і коли...


04.03.2010