Лiхтар

Навколо ліхтаря - метелики
Виконують танок Миттєвості.
А зорі над гілками-вітами
Виконують кантату Вічності.

Ти зупинись. Відчуй. Прислухайся.
Як серце відміряє миті.
І як душа втомилась рухатись,
І розум змучений болить.

Заплющ повіки. Все природньо.
І біль, і втома, й метушня.
Вітряк подій, і сну безодня.
Й Новий ліхтар Нового дня.

1989


Рецензии
У Вас дуже красиві вірші українською! Дивлячись по датуванню, завдаю собі роздуму над тим, чи добре зараз роблять ті, хто видає "на горА" в день по 2-3 (часом недодумані) твори, перетворившись у клавозалежного друкомана? Як же було колись виношувати своє творіннячко, підправляти, то любити, то не любити його, але зберегти й донести до сьогодення.
Одне що жаль - це те, як у Вас їх небагато, порівняно з російськомовними їх братами-сестрами. Та то вже моє особисте "жаль". З подякою та повагою

Олег Омелянчук   05.11.2010 12:10     Заявить о нарушении
Дякую на доброму слові. Так, написані вірші давно - виношувались- як і у всіх, але майже не підправлялись. Просто пролежали "на полиці". У свій час їх навіть друкували. Але потім я змушена була поїхати за своїм чоловіком у Германію, бо вже був син. А там більшість "русскоговорящих", і мало хто зміг би оцінити. (знаю вашу думку, читала вірш "уходя-уходи", але життя вирішило не так, як хотілось мені). У мене ще багато віршів українською - я просто вибрала ті, що на мою думку, є найкращими. Але це велика радість, що українці присутні тут і читають. Це дає мені натхнення, і я , можливо, надрукую також інші свої твори...
Щиро Вам вдячна!

Елена Расновская   05.11.2010 21:36   Заявить о нарушении
Ось вже зробила перший крок:
http://www.stihi.ru/cgi-bin/login/page.pl
і другий крок:
http://www.stihi.ru/2010/11/05/8444

А ці вірші надрукую потім, але Ви будете першим читачем:

Я скрипка. Не Страдіварі.
Із магазинних товарів.
І струни мої звичайні.
А мрія моя – звучати.
Торкніть дерев"яну душу –
Мовчання моє поруште.
Заграйте на ній смичками
Радощів і печалей.
Віддайте мені свої болі,
Я випущу їх на волю.
Вони стануть небом, травою.
Я перетворю їх на щастя.
Я скрипка. Я маю звучати.

1987

Мова моя зацькована,
Сплющена і сплюндрована,
В хворому серці прихована
Мова духм"яна моя.
Знічена і знедолена,
Кимось завжди інструктована.
Стала тепер інкрустована
Мова співуча моя.

1990

Елена Расновская   05.11.2010 21:42   Заявить о нарушении
Дякую ще раз за натхнення і за те, що "порушили" мовчання!

Елена Расновская   05.11.2010 21:43   Заявить о нарушении
Лєна, я просто вражений! Ви мені такий приємний сюрприз піднесли, що я від приємності можу ще й загордитися! Ваші вірші - сама щирість, та ще й з 20-річною витримкою.
У згаданому "уходя-уходи!" мова про тих, хто з-за бугра льє бруд на Україну, а це стосується лише небагатьох. І в жодному разі вірш не має за думку образити українців за кордоном, які пишуть все-одно якою мовою про свою Землю з любов"ю та з повагою до людей(окрім трутнів бісових). А якщо і з критикою - то конструктивною, а не показуючи дві дулі в заднє вікно троллейбуса.
І, Лєна, я не русофоб! У мене дружина - майже ростовська козачка.
А що за "порушене мовчання"? Я часто кращий, коли саме "мовчу". Бо так я в житті "язва" ще та.(Бачили девіз на авторській сторінці?)
Коротше - дуже й дуже Вам! До "зустрічі"

Олег Омелянчук   05.11.2010 22:27   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.