Сісти б у розбитий тарантас,
Швидкісних він не побачив трас:
Під колесами бруківка стерта,
Лічить версти, а не кілометри.
Сісти б і поїхать просто так.
Про мету й валізи не питай.
Просто небо є і є дорога –
Ні думок, ні прагнень, ні тривоги.
Сісти б: ні початку, ні кінця,
Лиш крізь дірку кінчик промінця,
В тому промінці танок пилинок
І душі моєї відпочинок
Сісти б і нікого не зустріть.
Просто їхати і просто жить:
Був би час – трястися манівцями –
Ні думок, ні слів, ні обіцянок…
Тарантас
© Copyright: Забияка Светлана, 2010
Свидетельство о публикации №110102404709
Свидетельство о публикации №110102404709
Рецензии
