Гнуся, пригортаюсь, проростаю
В сни твої – зернятками надій.
Я, здається, все про тебе знаю.
Мій навіки. Чи усе ж не мій?
Розливаюсь річкою безкрайо
І даю тобі у спеку тінь.
Пелюстки нервово обриваю:
Мій – гадаю – чи усе ж не мій?
Про любов тебе не запитаю.
Березень! «Прощай» скажу зимі.
Над багаттям у стрибку розтану:
Мій навіки, чи усе ж не мі…
Мiй
© Copyright: Забияка Светлана, 2010
Свидетельство о публикации №110102307603
Свидетельство о публикации №110102307603
Рецензии
