Вечір тихо стелиться під ноги.
Тремке світло догоряння днів.
Серцю не залишиться нічого
Після криків в небі журавлів.
Як курличуть ! Вище, вище вгору
Зграя підіймається, квилить.
Наостанок - Чи вернутись знову?
- Рідний простір у собі лишить.
Все лишаєм і летим до Бога
Променями теплими навскіс,
Зорями усіяна дорога,
Затихає, даленіє світ...
Всім птахам - повернення додому.
Стишити як серце, що болить ?
Вечiр тихо стелиться пiд ноги...
© Copyright: Борис Смыковский, 2010
Свидетельство о публикации №110102105948
Свидетельство о публикации №110102105948
Рецензии
Щемливо описано, Борисе.
Звучить як пісня і славень - дорозі до Бога...
Єдине, що не був певним - "Зграя підіймається, квилить." - квилять "чайки"...
Дякую,
ЛЮ
Юрий Лазирко 01.11.2011 21:54 • Заявить о нарушении
Звучить як пісня і славень - дорозі до Бога...
Єдине, що не був певним - "Зграя підіймається, квилить." - квилять "чайки"...
Дякую,
ЛЮ
Юрий Лазирко 01.11.2011 21:54 • Заявить о нарушении
Чулося саме квиління, журавлі підіймалися у вечірньому світлі у висхідних потоках із сусіднього рідного їм лісу, а тоді полинули на південь.
Картина, що залишається в серйці на життя і одним віршем не передати.
З повагою.
Борис Смыковский 02.11.2011 11:13 Заявить о нарушении
Картина, що залишається в серйці на життя і одним віршем не передати.
З повагою.
Борис Смыковский 02.11.2011 11:13 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.