Минали дні, минали ночі,
І світ навколо ріс зі мною,
Змінилось все, та рідні очі,
Неначе сонечко зимою,
Так само моє серце гріють,
Розтоплюють сніги негод,
Душа, як очі ті, ясніє,
Й жага життя, жага пригод
Знов овиває серце й душу,
І напнує вітрило вітер,
І знов у путь рушати мушу
В далекі мандри десь по світі…
Та скільки б не пройшло років,
Я мамин погляд пам’ятаю,
Хай промайнуть мільйони днів,
Я татка посмішку згадаю,
Й серед духмяних квітів-трав
Знов дому пахощі відчую,
В світанках долі і загравах
Я матір сонцем намалюю!
***
© Copyright: Катерина Шевцова, 2010
Свидетельство о публикации №110101908627
Свидетельство о публикации №110101908627
Рецензии